УЧНЯМ 10-Б класу

1.Переглянути відео.Запам'ятати норми мови.(завдання з відео не робити)
https://www.youtube.com/watch?v=xcEJLDsPShg 

2.Повторити відомості про загальновживані слова та слова обмеженого вжитку.
https://www.youtube.com/watch?v=1SYy2851UuA

Розгляд таблиці “Усне і писемне мовлення”.

Сучасна цивілізована людина, за статистикою, на писання й читання витрачає 20%, а на слухання й говоріння – 80% спілкувального часу.

Усне безпосереднє мовлення обмежене рамками “тут-тепер”.

Письмове мовлення не має таких обмежень – воно долає час і простір. Завдяки йому ми сьогодні можемо сприймати думки і почуття, висловлені давньокиївським князем Володимиром Мономахом у його славетному “По-ученні дітям” або ж невідомим автором безсмертного твору про похід князя Ігоря на половців. Маючи таку суттєву перевагу над усним мовленням, писемне мовлення поступається йому в тому, що воно сприймається як готовий продукт, а не в процесі його народження мовцем…

“Є 50 способів сказати “так” і 500 способів сказати “ні”, але тільки один спосіб написати це”, – говорив видатний майстер слова Бернард Шоу. За словом “так” може ховатися не лише згода, але й сумнів, недовіра, припущення, здивування, обурення і т. д., а комбінація літер та сама (Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: В-во “Снолом”, 2001. – с. 18, 19).

ОЗНАКИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Під час текстотворення набирає чинності мовний (мовленнєвий) закон. Його сформулював ще Марк Тулій Цицерон. Цей римський діяч писав, що вивчав правила прикрашання стилю, у яких зазначено, що «висловлюватися ми повинні, по-перше, чистою й правильною латиною, по-друге, ясно й виразно, по-третє, гарно, по-четверте, доречно, тобто відповідно до гідності змісту». Ця сентенція й отримала назву мовного закону. Дотримання цих правил означає ретельну роботу над текстом, над культурою мовлення.

Літературна мова — це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: пресу, художню літературу, науку, освіту, побут тощо.

До ознак літературної мови належать: унормованість (наявність усталених норм), наддіалектність (літературна мова, на відміну від територіальних діалектів, функціонує на всій території України; вона не містить діалектизмів), поліфункціональність (мова охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства), уніфікованість (стандартність допомагає мові зберегти цілісність і єдність), стилістична диференціація (полягає в тому, що літературна мова має розгалужену стилістичну систему).

Літературна мова має усну та писемну форми. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе деякі діалектні ознаки інших наріч. Зачинателем української літературної мови є І. П. Котляревський, адже саме він уперше використав народну мову полтавських говорів. Основоположником сучасної літературної мови вважають Т. Г. Шевченка. Він підніс мову на високий рівень словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку наукового, публіцистичного та інших стилів. У творах Т. Г. Шевченка глибоко відображені уснорозмовні форми народної мови, її поетичність. Традиції Кобзаря продовжували І. Я. Франко, Леся Українка, М. М. Коцюбинський та інші письменники.

Наразі українська мова, будучи динамічною системою, розвивається й збагачується. Процес цей супроводжується усталенням, шліфуванням літературних норм.

Правильність мовлення означає добре володіння всіма нормами літературної мови. Цицерон писав: «...уміти правильно говорити... ще не заслуга, а не вміти — уже ганьба, тому що правильне мовлення, по-моєму, не стільки достоїнство вправного оратора, скільки властивість кожного громадянина».

Норми літературної мови

Норми літературної мови — це сукупність усталених, історично закріплених правил, якими послуговуються мовці в усному й писемному мовленні.

Норми літературної мови

Орфоепічні	Регулюють правильність вимови слів
Акцентуаційні	Регулюють правильність наголошування слів
Орфографічні	Регулюють правильність написання слів
Пунктуаційні	Регулюють правильність постановки розділових знаків
Морфемні	Регулюють правильність вживання частин слова
Лексичні	Регулюють правильне вживання слів (паронімів, синонімів, антонімів, омонімів тощо)
Фразеологічні	Регулюють правильність використання фразеологізмів
Морфологічні	Регулюють правильність вживання граматичних форм слова
Синтаксичні	Регулюють особливості правильної побудови речень, тексту
Стилістичні	Регулюють відповідність мовних засобів обраному стилю

 Відредагувати речення. Пояснити, які норми літературної мови порушено. З опорою на таблицю визначити тип кожної з виправлених помилок.

1. Згадуючи школу, перед нашими очима постає наш дружній клас, бібліотека та оформлений по останньому слову техніки спортзал.

2. Учасники олімпіади вспіли на регістрацію, яку розпочали в 9 годин ранку. Не дивлячись на спеку на протязі дня вони зберігали трудоспособність. Наслідки змагання їм об»явили через три неділі.

3. Без хороших знаннів дуже важко знайти своє місто в житті.

4. Сидячі в залі глядачі нестямилися від зачарування від п'єси. Їхній захват можна було збагнути по їх очах і дарованих виконавцям ошатних букетах.

5. Самий щасливий день у моєму житті це переможна гра по футболу з командою «Спартак».

6. Я рахую, що старшокласникам нічого не помішає прийняти участь у слідуючих міроприємствах: зустрічі з випускниками прошлих років і організації шкільного музея.

Завдання:

Визначте допущені в листі мовленнєві помилки, усно виправте їх.

Які норми літературної мови порушено?

Висловивши ваше розуміння порушеної проблеми.

Велика помилка відповідальних осіб є і в тому, що дозволяють людям позначати у паспортах та інших офіційних документах імена, прізвища українськими літерами у російському варіанті, наприклад: "Нікіта" замість Микита, "Анна" замість Ганна, "Крістіна" замість Христина чи прізвища, наприклад: "Іванєнко" замість Іваненко, "Літвінова" замість Литвинова... Це теж псує рідну мову.

Потрібен бути вироблений єдиний український стандарт стосовно цього, бо українська мова також має свою власну історичну специфіку, отже імена, прізвища, назви повинні відповідати їй. Ну от так заведено у нас що не "Анна" як скрізь у світі, а Ганна, що не "Ніколай", "Нікола", а Микола.

Просто в основному на ці імена негативна реакція багатьох людей, наприклад, на Слобожанщині, нехотять бути "Миколою" чи Ганною, чи Наталкою (до речі, бачив у документах тільки "Наталія") а мало чого не хотять, не подобається називатися як належить по-вкраїнські - хай їдуть звідси. Що буде, як Тома Сойєра перефарбувати на Хому Квасоленка?